Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №254 Криворізької міської ради

 





Всесвітній день української хустки

7 груд. 2022
Хустка це символ нашого народу, вона оберіг, що символізує любов та свободу, вірність традиціям і патріотизм.

7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Свято з'явилося зовсім нещодавно, але завдяки діаспорі одразу ж набуло статусу всесвітнього.

  Це свято почали відзначати з 2019 року, щоб об'єднати жінок по всій країні та вшанувати важливі традиції. Хустка з давніх-давен була важливим символом української культурної спадщини.

Хустка для українок – це не просто головний убір, це річ символічна, знакова, і є нашою культурною спадщиною. Хустка поєднувала жіночі покоління і передавалася як сімейна цінність від матері до дочки, це була родинна реліквія.
Дівчата та жінки раніше носили хустку протягом усього року. Водночас вона стала обов'язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального становища жінки: молоді жінки носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Це також свідчило про рівень достатку сім'ї, адже заможні жінки покривали голову хустками з дорогих тканин, бідні – з дешевших.
Цікаві факти про українську хустку
  1. Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався у далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку на знак того, що чекатиме його.
  2. Якщо у сім'ї хворіло немовля, його сповивали у мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали сподом спідниці або виворотною стороною ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб та злих думок і очей.
  3. Після того як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтися на людях із непокритою головою, а тим більше з розпущеним волоссям. У народі це називали "засвітити волосся". За народними уявленнями, така жінка викликала хвороби, неврожай та пошесті. В Україні жінкам досі не можна входити до церкви з непокритою головою.
  4. Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини (одружитися з нею), він дарував їй дорогий подарунок – чоботи, намисто або хустку. Потім нею "покриватимуть" молоду на весіллі.
  5. Покривання голови молодої – настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок – не "голими" руками.
  6. Хустка була "індикатором" соціального статусу жінки. Незаміжні дівчата зазвичай носили вінки або стрічки у волоссі, тож їм було необов’язково покривати голову. Якщо ж вони одягали хустку, то зав’язували її вінкоподібно. Після весілля дівчина обов’язково починала покривати голову.
  7. Відповідно до віку, вони також поділялися за кольорами. Молоді дівчата обирати світлі, яскраві хустки (також білі), старші жінки – темні. Вдови були зобов’язані носити чорні головні убори.
  8. Також хустка позначала рівень достатку сім'ї. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку.
  9. Залежно від регіону, жінки використовували різні способи зав’язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На території Середнього Подніпров'я хустку драпірували довкола голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.
  10. Хустки бували фабричними та домотканими. Як правило, їх виготовляли власноруч або купували у жінок, які вміли це робити. На верстатах ткали однотонний квадратний відрізок тканини і нав’язували на ньому тороки. Інколи кінці хусток вишивали однотонними або різнокольоровими нитками – їх залишали на свята або для урочистих подій.